Історія Концертa для двох фортепіано фа-дієз мінор ор.21
У листі від 4 червня 1928 року, адресованому синові, які перебував у Варшаві, пише:
Синку мій найдорожчий! Мій фах – диригування та композиція. З композицією вже пізно, тому писатиму лише для себе, щоб задовольнити свої внутрішні потреби, та щодо диригування, то може, у старості, якщо тільки здоров’я не стане мені на заваді, візьмуся за це серйозніше.
Думаючи про свою кар’єру в Києві і вірячи у музику, Реґамей прагнув щоб син, який навчається у Варшаві не кидав музики, та щоб поглиблював свої навички, та врешті – ідучи слідами батька – став композитором. В іншому листі до сина, за яким дуже скучав, з датою 1934 року пише:
Щодо твоєї музики […] обов’язково хочу почути твою гру. Тож я ніколи не чув як граєш, а мені кажуть, що граєш чудово. Та мабуть ми з тобою могли б дати концерт для 2 фортепіано. Чи ти пробував раніше зіграти мій фортепіанний концерт? Ймовірно незабаром буду його презентувати у Cпілці радянських музикантів України, в якому я секретар...
Це одне з небагатьох, а мабуть і єдине свідоцтво, яке підтверджує факт, що Реґамей-батько після написання і публікації численних пісень та інструментальних мініатюр салонного характеру в дореволюційний період, написав також фортепіанний концерт. Ймовірно він працював над ним у половині 20-років, після урагану жовтневого перевороту і громадянської війни та одужання у Таганрогу після хвороби. Коли його життя повернулося до стабільності, став професором Музично-драматичного інституту ім. Лисенка як видатний піаніст-акомпаніатор, та поважний педагог цього ж навчального закладу. Мабуть він не дооцінював свих успіхів, якщо писав про втому і розчарування педагогікою. Як свій фах він вказував лиш «диригування та композицію». Не знаємо як рукопис концерту опинився у руках сина який жив у Варшаві, але знаючи про проблеми з діяльністю поштового зв’язку поміж УСРС та «буржуазійною Польщею» можемо підозрювати, що партитуру привіз хороший друг, який повертався з Києва до Варшави. Тут можна думати про співачку Еву Бендровську-Турську («Приїжджала до нас Бандровська яка захопила нас своїм чудовим голосом») яка відвідувала Київ з виступами, в якому здобула широке визнання та популярність і була подругою Константіна Казимира Реґамея. Друга особа, яка могла передати ноти був Ґжеґож Фітельберг, який часто відвідував Київ, та про якого Реґамей батько пише, що був «головним диригентом Київського радіокомітету», тобто в установі, в якої він сам не лише виступав у студії перед мікрофоном, але також був «старшим концертмейстром [тобто акомпанітором], який керував шістьма піаністами-акомпаніаторами». У кожному разі можна припускати, що партитуру концерту син Реґамея отримав задовго до 1934 року. Коли почалася війна, Реґамей жив у Варшаві і незабаром почав брати участь у підпільному житті. У Кракові знаходився дім його жінки Ганни Кухарської, тому Реґамей використовуючи свої швейцарські документи, їздив поїздом до столиці Генеральної Губерні. Саме там почав роботу над Перськими піснями, це була його перша композиція після перерви яка тривала з 1932 року. Під час окупації він також вів громадське життя в Кракові, зустрічався м. ін. з професорем Здзіславом Яхімецьким. Під час війни Реґамей більше займався музикою, тому мав забрати рукопис концерту батька з Варшави до Кракова, тож мабуть тому, рукопис вцілів під час Варшавського повстання. Тому не стовідсотково, може дивувати факт знайдення його у Кракові, після 70 років після початку війни, що сталося з приводу ліквідації квартири після смерті невістки Константіна Реґамея, Данути Кухарської.Знайдений рукопис концерту містить 57 сторінок (пагінація ледь розбірлива, вписана олівцем) заповнених вручну чорнилом, на товстому, застарілому нотному папері, виготовленому друкарнею у Москві. На сторінці 1 recto є титуль: ,,Concerto fis-moll”, зверху сторінки міститься присвята ,,Dedie a Monsieur Reinhold Gliere” та підпис автора, біля якого написано номер опусу ,,C. Regamey, op. 21”. На сторінці 1 verso міститься ця ж інформація: дедикація, назва твору, прізвище автора з опусом. Римська цифра «I» виділяє першу частину твору із зазначенням темпу та експресії Allegro con spirito, а перший висхідний акордовий пасаж називається pesante.
