Загальний огляд творчості

Реґамей за освітою був піаністом, але займався також композицією. Передусім творив пісні з акомпанементом фортепіано та інструментальні мініатюри. Його твори незнані і розсіяні в українських бібліотеках, в основному київських, але й в польських; в Україні нерідко можна їх знайти у частинах некласифікованих і некаталогізованих колекцій. У 1913 році Реґамей став видатним композитором і його твори були публіковані офіційним видавництвом царського двору – Г. І. Інджишек, Київ-Баку, з представництвами в багатьох великих містах Росії – від Москви і Санкт-Петербурга по Воронеж і Ростов на Дону. Наразі лише списки назв на обкладинках цих видань є підставою для висновків щодо кількості композицій Реґамея. У списках виразно переважали пісні, вокальні романси, вокальна лірика, яку широко виконували у міщанських салонах. У тих мінікаталогах, які виконували роль оголошення про публікації згадується кільканадцять пісень на слова відомих російських поетів, як наприклад Алексея Апухтіна, Леоніда Андрусова, Семена Надсона, зібраних у опуси № 4, 8, 9 і 12. Серед них зокрема слід виокремити одну з них, у своєрідній віртуозній баладі з іспанським колоритом, на слова Александра Пушкіна, яку відомий баритон Казимир Чокотовський виконував у власному перекладі на польську мову (під назвою «Jam tu, Ineziljo»). Крім цього збереглися ще дві мініатюри на фортепіано: Improvisation опус 10 і Chanson triste оp. 11 (з шести невідомих нам творів цього опусу) та витончена сюїта салонних вальсів пн. Un coin paisible, яка була видана у гарному графічному оформленні у другому, ще більш популярному видавництві – Edition Leon Idzikowski, Варшава – Київ. Особливий мелодійний шарм має останній відомий нам твір Реґамея - Berceuse op. 6 № 1 для скрипки та фортепіано.

На жаль, наразі вдалося відшукати лише частину творчості Реґамея-батька, однак відомі нам твори свідчать про практичний характер мініатюр на фортепіано і пісней складених для виконавців і слухачів салонної музики яку дуже часто виконувалося у дореволюційний період. 

Як знаємо, Реґамей упродовж усього життя працював педагогом. Крім уроків гри на фортепіано, занурювався глибше у дидактичний процес, Реґамей почав і упорядковувати і видавати педагогічну літературу для піаністів. Знаємо про 12 зошитів які містять колекції етюд під назвою Собрание прогрессивно-распределенных этюдов. Составленное под редакціей К. Регаме, опубліковані видавництвом G. I. Indrziszka у Києві. До неї увійшли етюди таких композиторів, як: Беренс, Бертіні, Бурґмюллер, Черни, Геллер, Гуммель та ін. Найбільш цікавлять нас ці етюди, які компонував і включав у ці видання, сам Реґамей. Наприклад зошит ІІ-ий містить три етюди, V-ий – п’ять, а в VІІ-му зошиті – лише одна. Вони показують не лише технічну проблему і зміст властивий піаністичним вправам, але також не позбавлені музичного сенсу.

Єжи Станкевич, Забута постать...