Історія досліджень
Константіна Казимира Реґамея згідно з вироком НКВС було розстріляно 20 січня 1938 року о півночі в київської в'язниці. Як особа зі смертним вироком, засуджена сталінським режимом, його, як і всіх інших репресованих було усунуто від суспільного життя, і будь-які сліди його життя і діяльності розмиті. Ця заборона була дуже сувора, і неї дотримувалися через страх перед переслідуванням набагато пильніше ніж перед цензурою в комуністичний період - Польської Народної Республіки. Особи затавровані таким чином, повністю зникали з поля зору, переставали існувати. Навіть після публічної реабілітації, яка відбулася після смерті Константіна Казимира Реґамея у 1957 році, ще багато років пізніше не досліджувалося його життя та робота. Тому кажучи про засуджених будь-які розробки, не кажучи вже про дослідження, не існували.
Це відноситься перед усім до багаторічної діяльності Константіна Казимира Реґамея як засновника, у співпраці з дружиною, власної музичної школи, а надалі як відомого професора фортепіано у Музично-драматичному Інституті ім. Лисенка та в Київської Консерваторії.
Збережено лише діяльність яку виконував на замовлення радянської влади. Реґамей встиг, вже після початку роботи над утворенням Польського ансамблю пісні та танцю, написати ноти про ансамбль і початок його роботи, які друкували в «Радянській музиці» у 1936 i 1937 роках.
Через наступне пів століття, засудженими на кару смерті не можна було цікавитися, і через страх перед репресіями ніхто не хотів це робити. Те ж саме відбувалося в нас - в Польщі. Знання про катинські злочини залишалося лише в пам'яті людей, і жодним шляхом не можливо було знайти про це офіційну інформацію.
Відкриття було можливе лише після проголошення незалежності України в 1991 році. Незабаром з'явилися перші заяви про зацікавленість виключеними композиторами й музикою, і це засвідчує включення прізвища Реґамея до великого списку репресованих музикантів й композиторів (Історія Української Музики, т. 4 (1917-1941), ред. Л. О. Пархоменко, Київ 1992, Наукова думка, с. 18.
Константіном Казимиром Реґамеєм та його сином Константіном Казимиром цікавиться київська музикознавиця Валентина Кузик. У вступі до книги «Українські думи та пісні історичні» (Київ 2002, с. 21)(Дата подається згідно з оригіналом Є. Станкевича, але найімовірніше йдеться про 2001 рік тому, що саме тоді з'являється третє видання згаданої книги Ревуцького) Дмитра Ревуцького, професора цього самого Музично-драматичного Інституту ім. Лисенка в якому працював Реґамей, музикознавиця двічі пише, що «Костя» Реґамей (як його називали знайомі) в роках 1923-1928 акомпанував співакам передусім у циклі презентацій про історію розвитку сольних пісень які проводилися Ревуцьким в Інституті.
У 2004 році в Кракові вперше публікується біограма Константіна Казимира Реґамея реконструйована мною, тоді теж повстає словникова стаття у Музичної енциклопедії ПВМ, під ред. Е. Дзіембовської.
В Україні починають з'являтися перші публікації словників та довідників про українських музикантів та композиторів XX сторіччя, яких не існувало за часів Радянської України.
Антон Муха публікує першу словникову статтю у довіднику Композитори України та української діаспори. Довідник (Київ 2004), пише про Константіна Рудольфовича (ім'я по батькові якого Константін Казимир не використовував), та що він «є поляком за походженням» (!), піаністом, композитором і педагогом. Підкреслює, що був організатором і керівником «польського центру» (не фольклорного ансамблю, та вказує помилкову дату 1927 рік, замість 1936). Уточнює, що писав фортепіанні, камерні та вокальні твори, а також пісні на слова О. Апухтіна, С. Надсона та ін.
Також у Кракові у 2004 році вперше відбувається монографічний концерт під час 16. Днів музики краківських композиторів у 125. річницю від дня народження забутого композитора Константіна Казимира Рудольфовича Реґамея. Світові прем'єри знайдених робіт, м. ін.: Астры (сл. А. Апухтін), В глухую ночь моей печали (сл. Л. Андрусов), Я вновь один, In my dreams I saw heavens bespangled (С. Надсон, фортепіанні твори: Improvisation опус 10, Колыбльная песня Нины оп. 6, Chanson triste оп. 11, Un coin paisible, Етюди). Перша публікація біограми у програмі концерту і коментаря до творів. Встановлення багатьох невідомих фактів про життя і творчість Константіна Казимира були вперше опубліковані у програмних книжках Міжнародних днів музики краківських композиторів в роках 2004-2013 з нагоди концертних прем'єр віднайдених творів.
У польських колекціях існують лише дві композиції Константіна Казимира Реґамея: Chanson triste для фортепіано у Бібліотеці Музичної академії в Катовіце (ноти були у краківському прокаті „Symfonia” на вул. Славковській 23 у Кракові!) та пісня Я здесь, Инезилья у Головній бібліотеці музичної академії у Гданську. Музичний відділ Національної бібліотеки має велику колекцію розроблених собою педагогічних творів, які видавалися в окремих зошитах, у тому 12 зошитів класичних етюдів різних композиторів (із включенням своїх етюдів), які композитор готував під назвою «Собрание прогрессивно-распределенных этюдов» для видавництва Їндржишека (Київ-Баку) та ряд його популярних творів «Le Progrès Artistique» яку він проводив у видавництві Леона Ідзіковського (Київ-Варшава).
Свідомість теми й необхідності досліджень виправдовувало перші концертні виступи знайдених творів. Перша презентація знайдених нот Константіна Казимира Реґамея мала місце 1 жовтня 2004 року у Музичному кабінеті Лисенки в його музеї в Києві, і це був концерт в рамках XV Міжнародного Фестивалю «Kyiv Music Fest» та моя доповідь про «Реґамея старшого» на конференції під час фестивалю. Також відбулися численні виступи в Кракові: на фестивалі у 2004 році, в Клезмерському домі у 2005 та продовження на фестивалі у 2008 році. І ще раз у Києві у Фонді сприяння розвитку образотворчого мистецтва у Києві до 70-річчя смерті Константіна Казимира Реґамея у січні 2008 (з моєю лекцією), цей концерт відбувся також у травні 2008 року на фестивалі у Кракові.
На увагу заслуговує факт, мабуть, єдиний, коли твір був присвячений Константіну Реґамею польським композитором: Ришард Ґабрись, Syrinx de Lausanne для сольної флейти, присвячений „À Constantin” 1979, ред. 2009.
У 2007 році в програмі Фестивалю краківських композиторів, присвяченого до 100-річчя від дня народження Константіна Реґамея і 25 річниці смерті, завдяки польській прем'єрі його останнього твору Візії, в Інституті музикознавства Ягеллонського університету відбулася міжнародна конференція музикознавців «Феномен особистості Константіна Реґамея». Її учасниками були члени сім'ї композитора зі Швейцарії (Маґдела Геґл-Аркушевська та Яцек Аркушевський) і польські родичі (Тереза Мацеяш і Боґдан Ґалінський), дослідники з усієї України (Лариса Івченко, Валентина Кузик, Лена Таранченко), також з Братислави (Любомир Халупка) і Москви (Левон Гакобіан) та польські знавці предмета (Катажина Наліваєк, Ришард Ґабрись, Аліція Яжембська, Малґожата Возьна-Станкевич, Адам Качинський і організатор Єжи Станкевич).
В Україні найбільший внесок у вивченні творчості батька Реґамея зробила доктор Лариса Івченко, підготовуючи до друку разом з Євгенією Кожушко у Бібліотеці Академії наук України, монументальний каталог діяльності „Нотне видавництво Генріха Їндржишека” (Київ 2021). Роботи над цим каталогом інспіровані були також моїми запитами й пошуками творів Реґамея-батька. Це вже прогнозувала доповідь Івченко у програмі краківської конференції у 2007 році. Проведена у каталозі спроба датування його опублікованих пісень і фортепіанних творів є одночасно спробою систематизувати й встановити хронологію у творчості Реґамея-батька.
Великою подією у 2023 році вже під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, була публікація у 6-того тому Музичної енциклопедії України. Том містив словникові статті про батька та сина Реґамеїв, перекладені й розроблені українською мовою на підставі моїх оновлених словникових статей у Музичної енциклопедії ПВМ під. ред. Елжбєти Дзіембовської.
Наприкінці я хотів би підкреслити, що в Україні відновленню і накопиченню знань про життя і творчість Константіна Казимира Реґамея найбільше завдячуємо, таким особам як:
Світлана Реґамей, інженер на пенсії (Москва), дочка композитора,
Лариса Івченко, завідувач відділу – Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського в Києві,
Іван Гамкало, видатний диригент – Київський театр опери та балету,
Валентина Кузик, музикознавець – Інститут ім. М. Рильського НАНУ, членкині редколегії „Української музичної енциклопедії”,
Ігор Щербаков, композитор, колишній Голова Київської організації Національної спілки композиторів України,
Олена Таранченко, музикознавиця – Музична академія у Києві,
Олександр Шамонін, редактор – Радіо Київ,
Світлана Поляковська – Консерваторія у Вінниці.
Велика подяка від нас пані Божені Зюлковської з Вроцлава, яка багаторазово пояснювала складну плутанину родовідного дерева Реґамеїв та надання доступу до сімейних фотографій, що охоплювали три останні покоління.
Єжи Станкевич