Календар
1843 Луї Реґамей (1817-1900) дід піаніста і композитора, євангеліст з патриціанської родини Лозанни та кантону Во, осідає у Вільнюсі у тодішній Російській імперії, а в 1843 отримує право викладати французьку мову. 20 IX 1846 року одружується з полькою, Казимирою Богданович, і пізніше переїжджає до Києва, в якому сім'я Реґамеїв сильно полонізується. Стає професором французької мови у Першій київській гімназії. 3 XII 1883 стає підданим російського царя, у 1884 виходить на пенсію нагороджений орденом Святого Володимира.
21.07.1879 Константін Казимир, народився 21 липня 1879 року у Жмеринці біля Вінниці на Поділлі в родинному маєтку батька Рудольфа Фелікса Ґабріеля Реґамея (1852-1891) і мати Марії Зеленай-Регамей-Бухгольц родом з угорсько-італійського походження. В нього була сестра Хелена (одружилася з Александром Добровольським, після цього переїхали до Варшави, Хелена померла у 1958 році) і двох братів: Людвік Станіслав Мар'ян (жив і працював інженером у Бидгощі, а в 1920 році став президентом міста, пізніше емігрував до Тулузи, де жив до своєї смерті у 1967 році) та Леона.
Після передчасної смерті батька Рудольфа Фелікса у 1891 році в Одесі, дванадцятилітній Константін Казимир виріс у будинку своєї матері Марії Зеленай, яка після смерті чоловіка одружується зі Станіславом Бухгольцом, начальником залізничного вокзалу Одеси. Саме тут Константін Казимир навчається у гімназії, яку закінчує у 1897 році. Покращує знання польської мови й польських традицій які переважають у домі, з часом це вони стануть для нього найважливішими у житті. Тому пізніше прищепив їх також і своєму синові Константіну Реґамею, який навчався вже у Варшаві.
Через відсутність консерваторії в Києві Константін Казимир їде на навчання до Санкт-Петербурга і вже у Петербурзькій Консерваторії отримує диплом по класу фортепіано A. Н. Єсіпової. До Києва повертається з Лидією Славич, також пізнішою випускницею Єсіпової. Лідія Славич: Лидія Ніколаєвна Брайлов-Славич (1983-1964) стає його дружиною. Щоб отримати дозвіль на відкриття музичної школи Константін Казимир змушений стати підданим російського царя.
Він є у списку студентів Університету св. Володимира у Києві (навчання закінчує y 1905).
Стає вчителем у відомій Музичній школі ім. М.А. Тутковського, у якій працює багато видатних польських музикантів і педагогів.
9-го квітня у Києві одружується з Лідією Славич.
У палацових кімнатах за адресою вул. Пушкінська, 32 відкривають Музичну школу Славич-Реґамей. Зараз у цих приміщеннях знаходиться головний офіс Національної спілки композиторів України. [фотографія]
15/28 грудня на тому ж поверсі, що знаходилась Музична школа, народжується їх єдиний син Константін.
„Музична школа подружжя К. К. Реґамей і Л. Н. Славич-Реґамей” знаходить нове приміщення на бульварі Бібікова № 36 (сьогодні бульвар Тараса Шевченка).
Санкт-Петербург, Лідія Славич закінчує навчання під керівництвом А. Н. Єсіпової (1909/1910 після екстернатного навчання отримує диплом).
Створено статут школи Лідії Славич-Реґамей у Києві.
Прийнято регламент школи Славич-Реґамей.
Видавництво Г. Їндржих Їндржишек (Київ-Баку), яке працювало для Імперського музичного товариства, публікує пісні на слова російських поетів, сольні й камерні твори К. К. Реґамея та педагогічні праці та їх розробки.
У 1915 відбувся переїзд школи на вулицю Фундуклеївську, 44 (пізніше вул. Леніна, зараз Хмельницького). У видавництві Їндржишека Реґамей підготовує серії розробок своїх педагогічних творів (пише також Передмову), м. ін. Собрание прогрессивно-распределенных этюдов, vol. 1-12, містить також приблизно десять етюдів ним складених.
Навчальний заклад набуває вищого статусу і перетворюється на Музично-педагогічний інститут ім. Л. Н. Славич-Реґамей; у 1920 році стає чотирикласною професійною музичною школою. Однак подружжя Славич-Реґамей переживає кризу, та серйозно хворий Константін Казимир розглядає можливість виїхати з Києва.
Лідія Славич вирішує розійтися з чоловіком і виїжджає з сином Константіном з післяреволюційної України в Польщу (через Крим, Булгарію, Румунію і Львів, у 1920 році в травні їм вдається потрапити у Варшаву).
Виїзд хворого Константіна Казимира до Таганрога над Морем Азовським у Росії, додому однієї зі своїх учениць де про нього піклуються і допомагають. Там, після одужання починає тимчасову роботу в Музичній консерваторії в Таганрозі. Закриття кордону з Росією під час правління в Україні Симона Петлюри, Громадянська війна і післяреволюційні заворушення, перешкоджали поверненню Константіна Казимира.
К. К. Реґамей приймає рішення про повернення до Києва та продовження музично-педагогічної діяльності у 3-му музичному училищі, яке зараз знаходилося у його колишній школі, переобладнаній радянською владою. Тому він вже ніколи не зустрів колишньої жінки та сина з яким намагався за всяку ціну підтримувати листування, та через відсутність пошти до Польщі, передає листи до польського Посольства в Києві, що з часом виявилося для нього згубним.
К. К. Реґамей одружується з Наталією Махаріною з Таганрога, на 22 роки молодшою за нього, його колишньою студенткою, яка разом з матір'ю піклувалися про нього під час хвороби. В Києві народжується донька з другого подружжя Константіна Казимира - Світлана Константинівна.
Працює концертмейстером в української радіостанції, тобто в Київському радіокомітеті, та керує шістьма акомпаніаторами, розробляє аранжування для оркестру, виступає перед мікрофоном як соліст та як акомпаніатор у циклах концертів під час презентацій вокальної літератури, які вів Л.Н. Ревуцький, та які транслювалися у Київському радіо.
К. К. Реґамея призначають професором фортепіано у Музично-драматичному інституті Миколи Лисенка. Він був одним з видатних музикантів які працювали в Інституті. У нього були сольні виступи, але також акомпанував видатним співакам М. Філімонову, Д. Ревуцькому та М. Бочаровові. У цей період він проводив активну концертну діяльність, він увійшов до культурно-артистичної еліти Києва, володів польською мовою у письмовій і усній формі. Він був членом ексклюзивного Музичного товариства ім. М. Леонтовича.
Ліквідація Музично-драматичного інституту Миколи Лисенка радянською владою та арешти викладачів та музикантів.
Від влади Радянської України отримує замовлення на створення Польського ансамблю пісні й танцю у Києві. Призначений художнім керівником ансамблю Реґамей, взявся до пошуків кандидатів на Житомирщині. Після вступного періоду тренувань та репетицій ансамбль під керівництвом Константіна Казимира Реґамея, починає сценічні виступи (ноти про заснування ансамблю і початок роботи у магазині «Радянська музика» 1936 i 1937)
Списки членів ансамблю польського погодження потрапляють у руки НКВС, та починаються арешти співаків, музикантів і танцюристів.
К. К. Реґамей також потрапляє у в'язницю в Києві. Його звинувачують у шпигунстві на користь «буржуазної Польщі». Під час допиту відкрито зізнається, що відвідував польське посольство.
Підготовка обвинувального акту.
К. К. Реґамей отримує смертний вирок, затверджений вищим керівництвом СРСР.
його розстрілюють в київській в'язниці. Місце поховання невідоме. Припускається, що місце знаходиться на так званої колишньої спеціальної зони НКВС у Биковні на околиці Києва (де знаходиться четвертий польський Катинський цвинтар).
godzina 24:00
Лідія Славич, після довгої подорожі з Києва осідає у Варшаві та піклується про сина Константіна. Інколи грає на фортепіано.
Весною у 1943 році, запрошена своїм сином Константіном Реґамеєм, композитора і піаніста, виступає як піаністка, в партії другого фортепіано у прем'єрному показі Перських пісень, на концерті у приватному будинку подружжя Вишневських на вул. Бодуена, та під час офіційної прем'єри у кав'ярні Войтовича.
Після падіння Варшавського повстання, разом з сином та його жінкою Анною з Кракова (дочкою міністра Владислава Кухарського, Анна помирає у 1991 році в Лозанні) виїжджає з Варшави у маршу вигнанців до табору у Прушкові, звідси потрапляють до концтабору у Штуттгофі. Від смерті врятували їх документи Константіна Реґамея, яке засвідчували про його швейцарське походження. Їх перевозять до табору біля Гамбурга, далі їх перекидають до інших таборів в яких панував голод, поки нарешті наприкінці листопада 1944 їм вдається потрапити у Лозанну, де осідають.
Лідія Славич з часу прибуття у Лозанну, залишається там до смерті у 1964 році. Вона живе зі своїм сином та його дружиною, працювала корепетиторкою та акомпаніаторкою в Опері Лозанни.
Світлана Константинівна Реґамей, дочка Константіна Казимира мешкає з чоловіком Борисом Сіергієвичом Маркусом у Москві. Який є ветераном другої світової війни, він опублікував книгу спогадів. Світлана Реґамей закінчує навчання і починає працювати інженером, тут працює над спеціалістичними проектами й публікує статті та книги про містобудування та реконструкцію міст (Таллінн 1988, Москва 1989).
Константін Казимир Реґамей є офіційно реабілітований завдяки роботі його другої дружини Наталії Махаріни, яка зверталася з петицією до найвищих органів влади Радянського Союзу.
Наталія Махаріна, друга дружина Константіна Казимира Реґамея і матір Світлани Реґамей, помирає після отримання реабілітації для свого чоловіка.
Константін Реґамей (який живе і працює у Лозанні) під час концертного туру у Радянському Союзі разом зі швейцарською скрипалькою Ан-Марі Грундер, завдяки розклеєним плакатам він вперше зустрічає в Москві свою зведену сестру Світлану Константинівну. Лише тоді вони встановлять родинні зв'язки які раніше не існували й Світлана Реґамей декілька разів відвідує Реґамеїв у Лозанні.
Перша згадка – після демократичного прориву в Україні - про Константіна Казимира Реґамея в українській музичній літературі. Він згадується серед інших композиторів і музикантів які зазнали репресій під час Великого терору режиму Берії, у: Історія української музики, т. 4, ред. Л. О. Пархоменко, Київ 1992.
Перша словникова стаття в українському словнику Антона Мухи Композитори України та української діаспори. Довідник, Київ 2004: Константін Казимир Реґамей, «піаніст, поляк за походженням» (sic!).
Перша словникова стаття з посиланнями на джерела про Константіна Казимира Рудольфовича Реґамея, яка є увінчанням багаторічних запитів та дослідницької роботи Єжи Станкевича в Україні, на Росії, у Швейцарії та Польщі, яка була першою у світовій музикознавчій літературі біографією піаніста і композитора, вона публікується у Музичній енциклопедії ПВМ (Краків 2004), завдяки підтримці досліджень та визнання їх значення пані головною редакторкою МЕ ПВМ доктор Елжбєті Дзіембовської.
На українських інтернет-сторінках: Національний історико-меморіальний заповідник. Биківнянські могили, вперше публікують інформацію, разом зі статтею Олени Полідович, найважливіші документи які стосуються арешту, допиту та засудження до смертної кари Константіна Казимира Реґамея.
Перша словникова стаття українською мовою у нової Української музичної енциклопедії, якої автором є Єжи Станкевич (з розширенням о українську літературу Валентиною Кузик): Українська музична енциклопедія, ред. Г. Скрипник, вид. Національна Академія Наук України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, Київ 2023, т. 6, Рааб-Сятецький: словникова стаття: Реґамей Константін Казимир, 55-56 (разом із В. Кузик) та Реґамей Константін, 56-57.
Єжи Станкевич
Краків, 17 жовтня 2024